лют. 22

ВИКОНАВЧА ДИРЕКЦІЯ ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ З ТИМЧАСОВОЇ ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ

ЛИСТ

17 листопада 2016 року № 2.4-46-2015

Надання допомоги по тимчасовій непрацездатності працівнику, за час його хвороби, яка припала на період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати

До компетенції Виконавчої дирекції Фонду входить також розгляд звернень громадян щодо надання допомоги по тимчасовій непрацездатності. На адресу Фонду надійшов запит з проханням надати роз’яснення щодо виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності працівнику, за час його хвороби, яка припала на період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105 матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), призначаються та надаються за основним місцем роботи. Згідно із частиною першою статті 22 цього Закону допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати.

У свою чергу пунктом 6 частини першої статті 23 Закону № 1105 передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності не надається за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.

Пунктом 18 статті 25 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504 визначено, що відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку працівникам на період проведення антитерористичної операції у відповідному населеному пункті з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи, але не більш як сім календарних днів після прийняття рішення про припинення антитерористичної операції.

Отже, у зазначеному випадку допомога по тимчасовій непрацездатності працівнику, за час його хвороби, яка припала на період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, не надається.

лют. 22

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

25 січня 2017 року № 1339/Д/99-99-13-02-03-14

Щодо оподаткування спадщини

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє таке.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом ІV Кодексу, відповідно до пп. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з розділом ІV Кодексу.

Порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав, визначено ст. 174 розділу ІV Кодексу, якою встановлено декілька ставок для оподаткування доходів платника податку, одержаних у вигляді спадщини, залежно від ступеня споріднення спадкоємця із спадкодавцем та їх резидентського статусу.

Кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються згідно з правилами, передбаченими розділом ІV Кодексу для оподаткування спадщини (п. 174.6 ст. 174 Кодексу).

Об’єкти спадщини платника податку з метою оподаткування поділяються на об’єкти, передбачені підпунктами «а»-«ґ» п. 174.1 ст. 174 Кодексу.

При цьому пп. 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 Кодексу визначено об’єкти спадщини, які оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, у тому числі, що успадковуються членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення.

Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення (пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

За ставкою 5 відс., визначеною п. 167.2 ст. 167 Кодексу, оподатковується вартість будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення (пп. 174.2.2 п. 174.2 ст. 174 Кодексу).

За ставкою 18 відс., визначеною у п. 167.1 ст. 167 Кодексу, оподатковується будь-який об’єкт спадщини, що успадковується спадкоємцем від спадкодавця — нерезидента, та будь-який об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем — нерезидентом від спадкодавця — резидента (пп. 174.2.3 п. 174.2 ст. 174 Кодексу).

Особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців — нерезидентів, які зобов’язані сплатити податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини та спадкоємців, які отримали у спадщину об’єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями — резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини (п. 174.3 ст. 174 Кодексу).

Крім того, згідно з пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу об’єктом оподаткування військовим збором (далі — збір) є дохід, визначений ст. 163 Кодексу, до якого включається загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу).

Ставка збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).

Водночас пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (далі — податкова декларація) визначено ст. 179 Кодексу, згідно з п. 179.2 якої обов’язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи, зокрема, у вигляді об’єктів спадщини, які відповідно до розділу IV Кодексу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до п. 174.3 ст. 174 Кодексу.

Водночас повідомляємо, що кожен конкретний випадок виникнення податкових взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться у листі, потребує аналізу документів та матеріалів, які дають змогу ідентифікувати предмет запиту більш детально.

Перший заступник Голови С. В. Білан

лют. 22

З 1 січня 2017 року, відповідно до бюджету на 2017 рік, прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць складає 1544 гривні, з 1 травня - 1624 гривні, а з 1 грудня - 1700 гривень

Про це йдеться в Законі України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" опублікованому на сайті газети "Голос України".

"Установити у 2017 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2017 року - 1544 гривні, з 1 травня - 1624 гривні, з 1 грудня - 1700 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня 2017 року - 1355 гривень, з 1 травня - 1426 гривень, з 1 грудня - 1492 гривні; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2017 року - 1689 гривень, з 1 травня - 1777 гривень, з 1 грудня - 1860 гривень; працездатних осіб: з 1 січня 2017 року - 1600 гривень, з 1 травня - 1684 гривні, з 1 грудня - 1762 гривні; осіб, які втратили працездатність з 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні", - йдеться в документі.

Бюджетомпередбачається зростання мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 року до 3200 гривень у місячному вимірі, та у погодинному розмірі до 19,34 гривні.

Розмір допомоги пропонують «прив’язати» до прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, сподіваючись, що це позначиться на демографічній ситуації

Проектом Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щодо розміру допомоги при народженні дитини та порядку її виплати з метою підвищення народжуваності в Україні» (законопроект № 5709) передбачено, що допомогу при народженні дитини (далі — допомога) нараховуватимуть в розмірах прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років та виплачуватимуть виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого на момент здійснення виплат допомоги. Окрім того, збільшено розмір допомоги, а саме: на першу дитину — 52 розміри прожиткового мінімуму (з 01.01.2017 — 70 460 грн.); на другу дитину — 70 розмірів прожиткового мінімуму (з 01.01.2017 — 94 850 грн.); на третю та кожну наступну дитину — 120 розмірів прожиткового мінімуму (з 01.01.2017 — 162 600 грн.). Допомогу пропонують виплачувати у такому порядку: одноразово при народженні першої дитини — у розмірі 15 прожиткових мінімумів, при народженні другої дитини — у розмірі 25 прожиткових мінімумів, при народженні третьої та наступної дитини — у розмірі 40 прожиткових мінімумів: решта суми допомоги — протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Причому щомісячний розмір виплати допомоги не може бути меншим від розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років встановленого на момент здійснення виплат. Також пропонують змінити і умови призначення допомоги, зокрема, у разі переривання відпустки для догляду за дитиною і виходу на роботу матері дитини на умовах повного робочого часу, допомогу отримуватиме особа, яка фактично доглядатиме за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Утім, при роботі на умовах неповного робочого часу допомога виплачуватиметься в повному обсязі. Як зазначено в пояснювальній записці, прийняття законопроекту № 5709 сприятиме вирішенню демографічної проблеми в Україні. Диференційований підхід дозволить правильно розуміти державну політику, як таку, що спрямована на стимулювання народжуваності та турботу про дітей та майбутні покоління.

лют. 22

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Адміністрація Президента України є розпорядником наступної інформації: указів, розпоряджень Президента України, розпоряджень Глави Адміністрації Президента України. Заявник може ознайомитися також зі звітами про діяльність, виконання указів та розпоряджень керівника держави, має право отримати доступ до будь-якої інформації, якщо вона не є конфіденційною, таємною або службовою.

Звернутися до Президента України можна шляхом подання запиту або звернення.

Запит на інформацію – це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Звернення громадян – викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Право на інформацію та право на звернення є окремими конституційними правами особи і мають різну юридичну природу. Порядок реалізації цих прав регулюється двома законами: «Про доступ до публічної інформації» та «Про звернення громадян», а їх оформлення та процедури розгляду мають певні відмінності.

Організацію розгляду звернень громадян здійснює окремий структурний підрозділ Адміністрації Президента України – Приймальня Президента України.

Звернуть увагу, відповідно до ст.5 ЗУ «Про звернення громадян» у зверненні має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.

Є 4 основні способи звернення:

  1. Запит електронною поштою.
    Використовуючи будь-яку поштову програму або поштовий сервіс, можна надіслати запит на адресу електронної пошти Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
  2. Запит в письмовому паперовому вигляді направлений поштою.
    Запит направляється поштою за адресою: 01220, м. Київ, вул. Банкова, 11, Головний департамент забезпечення доступу до публічної інформації Адміністрації Президента України (вказати на конверті «Публічна інформація»).
  3. Подання запиту особисто.
    Безпосередньо від Вас запит приймуть за адресою: 01220, м. Київ, вул. Банкова, 10 В, у приміщенні Головного департаменту забезпечення доступу до публічної інформації Адміністрації Президента України.
    Графік роботи: понеділок-четвер з 9.00 до 18.00, п’ятниця з 9.00 до 16.45, обідня перерва з 13:00 до 13:45.
  4. Подання запиту телефоном.
    Для подання запиту в телефонному режимі, слід зателефонувати за номером (044) 255-77-16. Працівники Головного департаменту забезпечення доступу до публічної інформації приймуть запит та, у разі необхідності, нададуть консультації з питань доступу до публічної інформації.

Допомога у оформленні запиту.

Працівники Головного департаменту забезпечення доступу до публічної інформації допоможуть правильно оформити запит, нададуть консультацію щодо доступу до публічної інформації.

З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення форми запиту на інформацію, яку розміщено на веб-сайті Офіційного інтернет-представництва Президента України.

Указом Президента України від 5 травня 2011 року № 548 (зі змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 17 листопада 2014 року № 883) «Про першочергові заходи щодо забезпечення доступу до публічної інформації в допоміжних органах, створених Президентом України» Головний департамент забезпечення доступу до публічної інформації Адміністрації Президента України визначений спеціальним структурним підрозділом, який організовує в установленому порядку доступ до публічної інформації, відповідає за розгляд, опрацювання, облік, систематизацію, аналізування та надання відповідей на запити на інформацію, що надходять до Президента України, Адміністрації Президента України, а також надає консультації під час оформлення таких запитів.

Розгляд.

Відповідно до ст.20 ЗУ «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, – невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п’яти днів.

У випадку якщо заявник не задоволений отриманою відповіддю, він може поскаржитися Главі Адміністрації Президента України, або звернутися до суду.