вер. 22

На пенсію виходитимемо у 60, 63 та 65 років.

Основні параметричні зміни, які найбільше впливають на пенсійні видатки. Перерахунок раніше призначених пенсій з 01.10.2017 із використанням: єдиного показника середньої зарплати за останні 3 роки (2014-2016) у розмірі 364,41 грн (середньомісячна зарплата за 2014- 2016 роки за даними персоніфікованого обліку ПФУ). величина оцінки одного року стажу, що застосовується для обчислення пенсії, у розмірі 1%; стажу 30 років для жінок та 35 років для чоловіків для обчислення: пенсії в мінімальному розмірі (для пенсій, призначених до 01.10.2011 року, — при стажі 20 років у жінок і 25 років — у чоловіків); доплати за понаднормовий стаж (стаж понад 30/35 років, а для пенсій, призначених до 01.10.2011 року, — за стаж відповідно 20/25 років); наявний в особи понаднормовий страховий стаж не обмежується; показника прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, установленого на 01.12.2017 (1373 грн), замість такого показника станом на 01.10.2017 (1312 грн).  Читайте також: Пенсійна реформа: перших змін слід очікувати з 1 жовтня На перехідний період (2017- 2019) застосовуватимуть правила призначення пенсії за віком: у 2017 році — із застосуванням середньої зарплати за 2014-2016 роки, у розмірі 3764,4 грн та величини оцінки одного року стажу 1,35%; у 2018 році — із застосуванням середньої зарплати за 2016 і 2017 роки (орієнтовно — 5227 грн) та вартості одного року стажу 1%;  з 2019 року — із застосуванням середньої зарплати за останні три роки та вартості одного року стажу 1%.  Читайте також: Як купити стаж для пенсії Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюватимуть: на рівні прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян при стажі 30/35 років (для пенсій, призначених до 01.10.2011 — за наявності стажу, відповідно, 20/25 років); з 1 січня 2018 року, на рівні 40% від мінімальної заробітної плати, але не менше ніж розмір прожиткового мінімуму, при стажі 30/35 років, після досягнення 65 років; у разі відсутності повного стажу виплачуватимуть пропорційно менший розмір пенсії; для шахтарів: у розмірі 80% зарплати для обчислення пенсії, але не менше як три розміри прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян. Збережено право для призначення пенсії за віком в 60 років для осіб, які мають повний страховий стаж. Із 01.01.2018 пенсію за віком призначатимуть: за наявності стажу 25 років на 01.01.2018 — у 60 років. Діапазон необхідного стажу щороку збільшуватимуть на 12 місяців до досягнення 35 років в 2028 році; за наявності стажу від 15 до 25 років на 01.01.2018 — у 63 роки. Діапазон необхідного стажу щороку збільшуватимуть на 12 місяців до досягнення діапазону від 25 років до 35 років у 2028 році; за наявності стажу 15 років на 01.01.2019, але менше ніж 16 років, що давали б право виходу на пенсію в 63 роки, — призначатимуть пенсію у 65 років. Діапазон необхідного стажу щорічно збільшуватимуть на 12 місяців. Тобто, з 2028 року пенсії у 65 років призначатимуть особам, які матимуть 15-25 років стажу.  Читайте також: Умови призначення пенсії за віком Для визначення права на пенсію за віком до страхового стажу зараховуватимуть: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування: з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно, що підтверджуються довідкою про  реєстрацію як суб’єкта підприємницької діяльності; з 01.07.2000 по 31.12.2017 включно, за умови сплати страхових внесків незалежно від сплаченого розміру; проходження військової служби по 31.12.2017 включно; перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами з 01.01.2004 по 30.06.2013 включно; перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 01.01.2004 до часу запровадження сплати страхових внесків за жінок, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; навчання у вищих навчальних закладах за денною формою навчання на умовах державного замовлення, а також навчання в аспірантурі та докторантурі з 01.01.2004 по 31.12.2017 включно. Тимчасову державну соціальну допомогу з 01.01.2018 по 31.12.2020 призначатимуть непрацюючим особам, які досягли встановленого пенсійного віку, мають страховий стаж не менше 15 років, але не набули права на пенсійну виплату — на період до набуття права на пенсію за віком, у розмірі прожиткового мінімуму, для осіб які втратили працездатність. Особам, які не матимуть 15 років стажу, призначатимуть державну соціальну допомогу при досягненні ними 65 років. Щорічну (опосередковану) індексацію пенсій з 2021 року проводитимуть шляхом збільшення (перерахунку) середньої зарплати, з якої обчислено пенсію, на 50% зростання середньої зарплати за 3 попередні роки та на 50% зростання індексу споживчих цін за попередній рік. У 2019 — 2020 роках індексацію пенсій здійснюватимуть за окремим рішенням народних депутатів України.

За інформацією Міністерства соціальної політики України

вер. 19

Наступного року мінімальна зарплата зросте з 3200 гривень до 3723 гривень або на 16,3%.

Прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць складе з 1 січня 2018 року – 1 700 гривень, з 1 липня – 1 777 гривень, з 1 грудня – 1 853 гривні. Таке зростання соціальних стандартів передбачено у проекті Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік".

Законопроект також передбачає зростання прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2018 року – 1 492 гривні, з 1 липня – 1 559 гривень, з 1 грудня – 1 626 гривень.  Для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2018 року – 1 860 гривень, з 1  липня – 1 944 гривні, з 1 грудня – 2 027 гривень. Для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2018 року – 1 373 гривні, з 1 липня – 1 435 гривень, з 1 грудня – 1 497 гривень.

У законопроекті на наступний рік врахована інфляція на рівні 7%. Таким чином соціальні стандарти зростатимуть швидше за інфляцію.

Кабінет Міністрів зареєстрував в Парламенті законопроект 15 вересня, як передбачає бюджетне законодавство.

вер. 18

Як це не прикро, однак, рано чи пізно всі ми стикаємось з необхідністю прийняття та оформлення спадщини. Оскільки від цього нікуди не подітись, кожен з нас повинен знати головні речі про спадкування, що стане нам у нагоді, коли ми будемо змушені займатись оформленням спадщини після смерті близької нам людини.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. ч. 1, 2 ст. 1220 Цивільного кодексу України(надалі – ЦК)). Це дуже важливо, оскільки саме з наступного дня за днем відкриття спадщини починається відлік строку для прийняття спадщини, що становить 6 місяців, і якщо спадкоємець без поважних причин не прийме спадщину у вказаний строк, то втратить на неї право.

Слід мати на увазі, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку для прийняття спадщини, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК).

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна (ч. ч. 1, 2 ст. 1221 ЦК). Встановлення місця відкриття спадщини важливе тим, що від нього залежить до нотаріуса якого округу необхідно звертатись з заявою про прийняття спадщини.

Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання,  місцем відкриття  спадщини  вважається  останнє місце реєстрації спадкодавця (п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» (надалі – Постанова Пленуму ВСУ №7)

Згідно п. 1.13. глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (надалі – Порядок) місце відкриття спадщини підтверджується: довідкою житлово-експлуатаційної організації, довідкою правління житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця; записом у будинковій книзі про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця, довідкою адресного бюро, довідкою райвійськкомату про те, що спадкодавець до призову на військову службу проживав за відповідною адресою.

Закон розділяє спадкоємців на два види: за заповітом і за законом. Що це означає?

Якщо спадкодавець залишив особисте розпорядження, у вигляді письмового документа встановленої форми (заповіт), передати після смерті свої права та обов’язки (всі, або їх частину) визначеній особі, то така особа є спадкоємцем за заповітом. Якщо спадкодавець не залишив заповіту, або залишив його не на все майно, то спадкоємцями, у такому випадку, будуть його родичі, або інші особи, згідно встановленої законом черги. Тому такі спадкоємці й називаються «спадкоємці за законом».

Спадкоємцями за законом можуть бути тільки фізичні особи, а спадкоємцями за заповітом – як фізичні особи так і всі інші учасники цивільних відносин (ст. 1222 ЦК).

Спадкування за законом здійснюється у наступній черговості (при цьому кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування, встановлених (статтею 1259 ЦК):

1 черга:діти спадкодавця (у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той з подружжя, який його пережив, та батьки.

2 черга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

3 черга:рідні дядько та тітка спадкодавця.

4 черга:особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Слід мати на увазі, що до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо  вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом,  мали взаємні  права та обов'язки,  зокрема,  вітчим,  мачуха,  пасинки, падчерки,  інші особи,  які взяли до себе дитину як члена  сім'ї, тощо. Однак, до числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і  проживала  спільно  зі  спадкодавцем,  але  перебувала  у зареєстрованому шлюбі з іншою  особою (п. 21 Постанови Пленуму ВСУ №7).

В той же час, зазначене положення поширюється щодо осіб - чоловіка або жінки, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, але перебувають в іншому зареєстрованому шлюбі; проте не поширюється щодо інших осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, але проживали однією сім'єю зі спадкодавцем на інших засадах, ніж фактичні шлюбні відносини (абз. 9 п. 5.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013  № 24-753/0/4-13).

5 черга: інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення, та утриманці спадкодавця (неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування).

Якщо особа, яка мала б право спадкувати за законом, помре до відкриття спадщини, окремі її родичів можуть успадкувати ту частку на яку вказана особа мала б право, якщо б була живою (спадкування за правом представлення), а саме:

- Внуки, правнуки спадкодавця – частку їхньої матері, батька, баби, діда.

- Прабаба, прадід – частку їхніх дітей (баби, діда спадкодавця).

- Племінники спадкодавця – частку матері, батька (сестри, брата спадкодавця).

- Двоюрідні брати та сестри спадкодавця – частку матері, батька (тітки, дядька спадкодавця).

Слід мати на увазі, що у разі залишення заповіту, деякі особи все одно будуть мати право на частку у спадщині, а саме: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки. Вказані особи спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка) (ст. 1241 ЦК).

Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). При цьому, такі спадкоємці мають прийняти спадщину у строк, що залишився, а якщо такий строк менший за три місяці, то він продовжується до трьох місяців (ст. 1276 ЦК).

Крім того, якщо один із спадкоємців за заповітом помре до відкриття спадщини, то частка яку він мав спадкувати, спадкується спадкоємцями за законом, а не іншим спадкоємцем за заповітом (правова позиція ВСУ у справі № 6-2946цс15)

Спадкоємці спадкують всі права та обов’язки які належали спадкодавцю, окрім визначених в ст. 1219 ЦК, а саме окрім:

- особистих немайнових прав, тобто тих, які нерозривно пов’язані з особою спадкодавця;

- права на участь у товариствах та права членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

- права на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

- прав на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

- прав та обов'язків особи як кредитора або боржника, які нерозривно пов’язані з особою спадкодавця і які, у зв’язку з цим, не можуть бути виконані іншою особою або на користь іншої особи.

Спадкоємець вправі відмовитись від прийняття спадщини протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини, подавши відповідну заяву нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ст. 1273 ЦК).

Крім того, відмова про прийняття спадщини може бути заявлена на користь іншої особи. Однак, спадкоємець за заповітом може відмовитись тільки на користь іншого спадкоємця за заповітом, а спадкоємець за законом – на користь іншого спадкоємця за законом незалежно від черги (ст. 1274 ЦК).

Прийняття спадщини або відмова від прийняття спадщини вчиняється щодо всього складу спадщини, тобто не може бути прийнято у спадщину, наприклад, будинок, а щодо зобов’язання спадкодавця по поверненню кредиту бути заявлена відмова.

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини без поважної причини, він вважається таким, що не прийняв її. Якщо з поважної – має право звернутись до суду з позовною заявою про  визначення додаткового  строку  для  прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК).

Поважними є причини,  пов'язані  з  об'єктивними,   непереборними,   істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій щодо прийняття спадщини (п. 24 Постанови Пленуму ВСУ №7).

Слід мати на увазі,у випадку якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні (правова позиція ВСУ у справі№ 6-1486цс15).

В той же час, якщо нотаріус, після встановлення ним наявності заповіту спадкодавця, не вчинив дії, передбачені законодавством, для розшуку спадкоємця, визначеного у заповіті, то в такому разі, це буде поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини (правова позиція ВСУ у справі№ 6-1320цс17).

Враховуючи, що спадкові правовідносини є досить складними, у даній статті наведено лише необхідний мінімум, який було б бажано знати кожній особі, для розуміння як діяти у разі необхідності оформлення спадщини.

http://protokol.com.ua/ru/osnovne_shcho_vam_treba_znati_pro_spadkuvannya_1/

серп. 08

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) щорічну основну відпустку надають працівникам тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічують з дня укладання трудового договору. Це означає, якщо працівника прийнято на роботу, наприклад 10.01.2013, то протягом всього часу, поки працівник перебуватиме з організацією у трудових відносинах, при наданні щорічної основної відпустки ми бачитимемо цю дату: 10.01. 2013- 09.01.2014 — перший робочий рік; 10.01. 2014- 09.01.2015 — другий робочий рік; 10.01.2015-09.01.2016 — третій робочий рік. Згідно зі статтею 24 Закону про відпустки у разі звільнення працівника йому виплачують грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — інваліда з дитинства підгрупи А І групи. Отже, працівник, який з певних причин не використав щорічні відпустки, має право на їх отримання у наступні робочі роки (зокрема, після виходу з відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) або на компенсацію при звільненні. Утім, надання щорічної основної відпустки після закінчення відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має свої особливості. Адже при цьому слід взяти до уваги попередні періоди, які враховують до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку. При визначенні робочого періоду жінці, яка стала до роботи після відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (далі — відпустка для догляду) слід керуватися статтею 9 Закону про відпустки, згідно з якою до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховують, зокрема: час фактичної роботи (в т. ч. на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надають відпустку; час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігали місце роботи (посаду) і йому виплачували допомогу з державного соціального страхування (зокрема, час відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами), за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Підіб’ємо підсумки теоретичної частини питання: початок кожного робочого року для працівника є завжди величиною незмінною — від дня прийняття і до звільнення; період перебування жінки у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами зараховують до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (п. 3 ст. 9 Закону про відпустки); період перебування жінки у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку не зараховують (п. 3 ст. 9 Закону про відпустки). Увага! Після закінчення відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку робочий рік, за який надають відпустку, як і раніше, відлічуватимуть від дати укладання трудового договору.

Джерело: https://www.kadrovik01.com.ua/article/3732-qqq-17-m5-shchorchna-vdpustka-pslya-dekretno-vdpustki

серп. 08

Загальновідоме правило усім кадровикам: право працівника на відпустку повної тривалості у перший рік роботи настає після шести місяців безперервної роботи на підприємстві. А як же бути, якщо працівнику вкрай необхідно оформити відпусту до настання шестимісячного строку безперервної роботи? Аби задовольнити прохання працівника і не порушити законодавство про працю, дослідіть усі можливості, надані законодавством про відпустки. 1. Перевірте, чи має працівник право на щорічну основну відпустку повної тривалості до збігу шестимісячного терміну безперервної роботи на підприємстві. Якщо ні — розрахуйте тривалість відпустки пропорційно відпрацьованому часу. Розрахунок тривалості щорічної основної відпустки пропорційно відпрацьованому часу Працівника прийняли на роботу 01.04.2017. Необхідно визначити кількість днів відпустки, які можна йому надати з 01.08.2017 (при тривалості відпустки 24 к. д.). Потрібно: визначити кількість днів відпустки, які «заробляє» працівник за один день роботи без урахування святкових і неробочих днів (24 ÷ (365 – 11) = 0,06779661); одержаний результат множимо на кількість календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП), відпрацьованих працівником у робочому періоді з 01.04.2017 по 31.07.2017. Кількість днів відпустки після округлення — 8 к. д. (0,06779661 к. д. × 116 днів = 7,864407). 2. Якщо кількість днів відпустки недостатня, перевірте, чи має працівник право на відпустку без збереження зарплати, яку на його прохання надають обов’язково (ст. 25 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР; далі — Закон про відпустки). Увага! Відпустки без збереження зарплати «не прив’язані» до стажу роботи на підприємстві. Поцікавтеся, чи використав працівник відпустки за попереднім місцем роботи чи одержав за них грошову компенсацію. Працівникам, які замість відпустки одержали грошову компенсацію, в обов’язковому порядку за їх бажанням надають відпустку без збереження зарплати до 24 к. д. у перший рік роботи до збігу шестимісячного терміну безперервної роботи (п. 16 ст. 25 Закону про відпустки). На підставі заяви та довідки з попереднього місця роботи про те, що працівник не використав відпустки повністю або частково й одержав за них грошову компенсацію видайте наказ. 3. Ще один спосіб оформити відсутність працівника на роботі — надати відпустку без збереження зарплати за сімейними обставинами та з інших причин, тривалістю до 15 к. д. на рік (ст. 26 Закону про відпустки). Увага! Відпустки, передбачені статтями 25 і 26 Закону про відпустки, належать до різних видів відпусток, їх надають за різними підставами. Отже, загальна тривалість відпустки нового працівника може бути досить великою: відпустка пропорційно відпрацьованому часу + відпустка без збереження зарплати на підставі статті 25 Закону про відпустки 24 к. д. + відпустка без збереження зарплати на підставі статті 26 Закону про відпустки 15 к. д. Читайте за темою в електронному журналі Чим загрожує заява «Відмовляюся йти у щорічну відпустку...» Наказ про надання матеріальної допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки Як пережити сезон відпусток: три інструменти кадровика Відпустка на новому місці роботи працівникам, які потребують додаткового соціального захисту За бажанням працівників, які потребують додаткового соціального захисту, відпустку повної тривалості надають до збігу шестимісячного терміну безперервної роботи. Таке право гарантоване новоприйнятим працівникам частиною 7 статті 10 Закону про відпустки. Категорії працівників, які мають право на відпустку повної тривалості у перші шість місяців роботи Категорія працівників Пункт частини 7 статті 10 Закону про відпустки жінки — перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї п. 1 жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда інваліди п. 2 особи віком до 18 років п. 3 чоловіки, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами п. 4 особи, звільнені після проходження: строкової військової служби; військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період; військової служби за призовом осіб офіцерського складу; альтернативної (невійськової) служби; якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання п. 5 сумісники (одночасно з відпусткою за основним місцем роботи) п. 6 працівники, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою п. 7 працівники, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації п. 8 працівники, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування п. 9 батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу п. 10 * В інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором (п. 11 ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки). А розрахунок кількості днів невикористаної відпустки перед звільненням працівника за вас зробить калькулятор кадровика. Вам слід лише увести необхідні дані, і правильний результат не змусить на себе очікувати.
Джерело: https://www.kadrovik01.com.ua/article/3837-vdpustka-novopriynyatomu-pratsvniku